Тривалі овації стоячи стали одним із найбільш зворушливих моментів ювілейного вечора Івана Марчука. Цього дня митець перебував не лише серед власних полотен, а й серед людей, для яких зустріч із його мистецтвом давно стала важливим особистим переживанням. Сам ювіляр зізнався, що досі йому не доводилося святкувати день народження в такій атмосфері.

Творчий вечір «Дорогами життя» відбувся 12 травня 2026 року в Оранжереї палацу Шенбрунн. Захід, організований благодійною фундацією Івана Марчука з нагоди 90-річчя митця, зібрав понад п'ятсот гостей. Привітати ювіляра прийшли представники дипломатичної та культурної спільноти, музейні фахівці, діячі мистецтва, друзі майстра та численні шанувальники його доробку.

Подію відвідали численні почесні гості. Серед них митрофорний протоієрей Православної Церкви України, секретар Митрополії Православної Церкви України зі зв'язків із громадськістю отець Віталій Даньчак, представники Національної академії мистецтв України та представники Музею історії міста Києва.

Під час урочистої частини вечора Івана Марчука було відзначено низкою високих нагород. Від імені Православної Церкви України отець Віталій Даньчак вручив митцеві Орден святого Архістратига Михаїла І ступеня - найвищу ступінь почесної церковної нагороди Православної Церкви України, якою відзначають за видатні заслуги перед Церквою, жертовне служіння та вагомий внесок у розвиток українського суспільства. Представники Національної академії мистецтв України нагородили ювіляра Орденом Мистецтв І ступеня - найвищою відзнакою Академії за визначний внесок у розвиток українського мистецтва. Представники Музею історії міста Києва також передали Іванові Марчуку Нагрудний знак «Знак Пошани» Київського міського голови - одну з найвищих муніципальних відзнак столиці.

Історичний простір Оранжереї на кілька годин перетворився на особливий світ, у якому живопис, музика й особиста присутність митця створили цілісне художнє середовище. Представлені роботи розкривали послідовність його творчих пошуків і дивовижну багатогранність мистецького всесвіту, який він сформував упродовж десятиліть.

У відгуках, опублікованих після події, відвідувачі писали про сильні емоції, що виникали поруч із картинами. Чимало гостей зазначали, що полотна Марчука не потребують додаткових пояснень: вони звертаються до глядача безпосередньо, пробуджуючи власні спогади, асоціації та почуття.

Особливої атмосфери вечору надала музична програма. Перед публікою виступила донька художника - народна артистка України, скрипалька Богдана Півненко. У програмі також взяли участь вокальна формація «Піккардійська Терція» та оперна співачка Сусанна Чахоян. Музика органічно поєднувала окремі частини вечора, вступаючи в живий діалог із виставковим простором.

Центральною подією стало звернення Івана Марчука до присутніх. Він говорив про те, що визначало й досі визначає його життя: про постійну потребу працювати, про нові творчі задуми, які не дають йому зупинитися, і про глибокий зв'язок з Україною.

Навіть у дев'яносто років митець зберігає звичний ритм життя - майстерня, нові полотна, щоденні роздуми, прогулянки віденським Штадтпарком і знову повернення до роботи. У його словах не було прагнення підбивати підсумки. Навпаки, промова майстра звучала як свідчення шляху, що триває.

Вік не став для нього межею творчості. Іван Марчук і сьогодні залишається митцем, для якого кожен новий день - це можливість розпочати нову роботу й віднайти ще не випробуване мистецьке рішення.

Після його виступу публіка підвелася зі своїх місць і довго аплодувала. У цій реакції відчувалася вдячність не лише за створені картини, а й за безкомпромісність, із якою Марчук упродовж десятиліть зберігав власну художню мову, не пристосовуючи її до очікувань часу й середовища.

Про це ж писали відвідувачі у своїх відгуках. Для багатьох зустріч у Шенбрунні запам'яталася передусім рідкісною можливістю побачити митця поруч із його роботами, почути його голос і відчути масштаб особистості, що стоїть за кожним полотном. Марчука називали людиною, чий мистецький спадок став частиною цілої епохи, і майстром, який зберіг свободу мислення та вірність самому собі.

Вечір «Дорогами життя» став значно більшим, ніж урочисте святкування ювілею. Зустріч у Шенбрунні ще раз засвідчила: мистецтво Івана Марчука продовжує знаходити глибокий відгук далеко за межами України, залишаючись водночас нерозривно пов'язаним із її культурою та духовним досвідом.